Глядіння пчіл у Баєві

The tradition & historical record

Глядіння пчіл у Баєві (також відоме як Бортництво. Глядіння пчіл по-Баївськи) — традиція народного промислу, елемент нематеріальної культурної спадщини Волинської області. Охоплює унікальні знання, практики та обряди, пов'язані з бджільництвом, що історично склалися та передаються з покоління в покоління у селі Баїв Луцького району. Традиція включає методи догляду за бджолами протягом року, збір меду, а також ритуальні дії, що супроводжують пасічницький сезон. У жовтні 2022 року промисел було внесено до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. ¹

У жовтні 2022 року народний промисел «Бортництво. Глядіння пчіл по-Баївськи» було внесено до переліку об'єктів нематеріальної культурної спадщини Волинської області. Елемент зареєстровано під номером 11. Галузь спадщини, до якої він належить, визначена як «знання та практики, що стосуються природи та всесвіту; господарські практики». На момент реєстрації було зафіксовано 30 носіїв традиції віком від 15 до 73 років, серед яких є як чоловіки, так і жінки. Станом на квітень 2024 року в обласному переліку налічувався 21 об'єкт нематеріальної культурної спадщини. Елементи з регіонального списку можуть згодом бути включені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. ¹

Традиція «глядіння пчіл» охоплює цілий комплекс знань і практик, які передаються від старшого покоління молодшому, зокрема від батьків до дітей. Головним хранителем традиції є пасічник Іван Душак, який перейняв ази бортництва від свого тестя і продовжує цю справу на тій самій локації — серед вишневого саду, закладеного понад 80 років тому. ¹

Практична складова традиції включає сезонні роботи на пасіці. Навесні, зазвичай у квітні, пасічники проводять перші весняні роботи: оглядають бджолині сім'ї, чистять вулики, забирають зайві рамки та підставляють нові, щоб бджоли мали простір для роботи і не починали роїтися («не заклали маточники»). Для подальшого збору меду до конструкції вулика додають нові корпуси з рамками. Особливою частиною традиції є виведення бджолиних маток, що вимагає постійної уваги та догляду. Пасічники ведуть чіткий графік огляду, оскільки матки виходять через 16 днів і можуть вбити одна одну, якщо з'являться раніше. Ця робота не має вихідних чи свят і вимагає відданості навіть за несприятливої погоди. ¹

Ключовим обрядовим дійством, що символізує початок пасічницького року, є святкування Теплого Олекси 30 березня. У цей день пасічники: ¹

Виносять вулики із зимівників. Проводять обряд благословення бджіл на плідний сезон, замовляючи їх, «щоб інших хазяїв не шукали». Моляться до Бога та святого Олексія, покровителя бджолярів, про гарне літо та рясний медозбір. Окроплюють вулики освяченою в храмі водою. Святкування супроводжується екскурсіями для громади та гостей, дегустацією різних сортів меду та питних медів, що сприяє популяризації традиції. ¹

Основним хранителем та популяризатором традиції є пасічник з 35-річним стажем Іван Душак. Він не лише доглядає власну пасіку, але й активно передає свої знання, організувавши школу бджільництва для місцевих дітей. Його дружина Зоя Душак також є носієм традиції, відповідаючи за збір та переробку меду. Традиція бджільництва у Баєві є живою і підтримується іншими членами громади, зокрема пасічницею Надією Конечною, яка займається бджільництвом понад 10 років і має 24 рамкові вулики та власний апібудиночок. Важливу роль у збереженні та популяризації відіграє голова Братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий Стан» Володимир Дмитрук. ¹

The text above is adapted from the Wikipedia article “Глядіння пчіл у Баєві”, available under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 licence. ¹

Beekeeping in Baiv is recorded in open cultural data. The structured record cited below does not describe the practice, and this entry has not yet been reviewed by a person familiar with the tradition. ²