Художнє ткацтво Волинського Полісся

The tradition & historical record

Художнє ткацтво Волинського Полісся — це традиційне ремесло з виготовлення тканин та готових тканих виробів, поширене на території Волинського Полісся. Воно охоплює повний цикл виробництва: від вирощування та обробки сировини (переважно льон, коноплі та вовна) до створення готових виробів на ручних ткацьких верстатах. Традиція характеризується багатством технік, зокрема ремізно-чиноватим та [перебірним ткацтвом («перетиком»), і впізнаваною орнаментикою з переважанням геометричних мотивів та червоно-чорної кольорової гами. Ремесло є яскравим художнім явищем, що відображає світогляд, вірування та естетичні смаки місцевого населення. У 2018 році «Художнє ткацтво Волинського Полісся» включено до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Волині, а споріднений елемент «Традиційне ткацтво у Камінь-Каширській громаді» — до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України 26 грудня 2023 року. ¹

Витоки ткацтва на території Волинського Полісся сягають доісторичних часів, що пов'язано зі сприятливими природними умовами та наявністю сировини. ¹

Розвиток ткацтва в регіоні простежується з епохи неоліту (V тис. до н. е.). Археологічні знахідки, зокрема глиняні та кам'яні прясельця і тягарці для ткацьких верстатів, свідчать про поширення прядіння та примітивного ткацтва серед носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки (КЛСК). Орнаментика тканих виробів того часу реконструюється за мотивами на керамічному посуді, де простежуються хвилясті та сітчасті візерунки, що імітують полотняне переплетення. Пізніші культури, як-от тшинецько-комарівська та лужицька, залишили по собі кераміку з мотивами зигзагів та ялинок, що може свідчити про освоєння складніших технік, зокрема саржевого переплетення. У період Київської Русі (X—XIII ст.) ткацтво на Волинському Поліссі виділилося в окрему галузь ремесла. Майстри володіли різноманітними техніками: репсовим, саржевим та перебірним ткацтвом. Про використання в побуті горизонтального ткацького верстата свідчать археологічні знахідки, зокрема фрагменти тканин XII—XIII ст. біля с. Новоугрузьке, виконані полотняним та саржевим переплетенням «в ялинку». Основними видами тканин були полотно (ймовірно, з льону) та холст (з конопель), які різнилися за якістю та мали місцеві назви: ярич, груба ряднина, телстина, частина, тончица. ¹

У цей період ткацтво розвивалося як міське ремесло, домашній промисел, а згодом — у мануфактурах. З XIV ст. у південних землях Волинського Полісся, завдяки наявності вовняної сировини, з'явилися спеціалізовані сукняні майстерні та ткачі-суконники. У XV ст. в містах почали використовувати прядки, що значно пришвидшило процес прядіння, тоді як у селах продовжували користуватися веретеном. Розвитку ремесла сприяло надання містам Магдебурзького права, що дозволяло безмитно закуповувати сировину. У XVI ст. виникли ткацькі цехи, які регулювали виробництво та захищали права ремісників. Водночас існували й позацехові ткачі, які працювали в поміщицьких володіннях. Однією з феодальних повинностей селян було виготовлення певної кількості мотків пряжі та збір рослини червець, яку використовували для фарбування ниток у червоний колір. У XVIII ст. на базі магнатських господарств виникають мануфактури, що сприяло розподілу праці та підвищенню кваліфікації робітників. ¹

Цей період є ключовим для дослідження традиційного ткацтва, оскільки саме тоді воно досягло високого художнього рівня, зберігаючи при цьому архаїчні риси. Після скасування кріпосного права у 1861 році кількість сільських ткачів значно зросла. Проте через конкуренцію з фабричними тканинами та діяльність скупників, які знецінювали ручну працю, ремесло поступово занепадало, особливо в містах. У цей період у побут входять анілінові барвники та фабрична бавовняна пряжа, що розширило кольорову гаму та вплинуло на художні особливості виробів. Наприкінці XIX — на початку XX ст. прогресивна інтелігенція почала вживати заходів для збереження народного мистецтва. Були організовані наукові експедиції, зокрема під керівництвом П. Чубинського, та виставки, ініційовані, серед інших, М. Біляшівським, де представлялися й поліські тканини. ¹

Процес створення тканих виробів охоплював п'ять основних етапів: отримання сировини, її обробка, формування нитки, створення тканини та завершальна обробка. ¹

The text above is adapted from the Wikipedia article “Художнє ткацтво Волинського Полісся”, available under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 licence. ¹

Artistic weaving of Volyn Polissya is recorded in open cultural data. The structured record cited below does not describe the practice, and this entry has not yet been reviewed by a person familiar with the tradition. ²